Один вдома: коли можна зилишати дитину на самоті

Із кожним роком малюк стає більш самостійним. Уже після вступу до першого класу дітям частіше дозволяють погуляти з друзями на дворі, відвідати гурток чи секцію, самостійно дістатися школи. Шкільні заняття займають лише половину дня дитини, а от батьки працюють цілий робочий день. І буває так, що дитина залишається абсолютно одна на половину дня.

Традиційно початок самостійного перебування дітей вдома збігається з початком відвідування школи. Але всі діти різні, одні вже здатні самостійно розігріти їжу та добиратися до школи в 6 років, а хтось не вміє  зав’язувати шнурки в 8 років.

Спробуємо встановити критерії готовності дитини до самостійного перебування вдома.

Пам’ятайте, що тільки батьки можуть оцінити критерії знаходження дитини вдома. За законами вони несуть відповідальність за ці дії.

Перші кроки до самостійності. Почати слід з короткої відсутності батьків на 10-15 хвилин. Згодом, можна поступово збільшувати час самостійного перебування дитини вдома. Перш, ніж піти, поясніть малюку, куди Ви прямуєте та з якою метою. Після повернення запитайте, чим він займався під час Вашої відсутності. Ні в якому разі не сваріть за дрібні витівки. Після повернення проведіть вечір з дитиною, приділіть увагу, пограйте. Малюк повинен розуміти, що відсутність батьків викликана необхідністю.

Впевнене знаходження будинку, протягом 3 годин. Таке довге відлучення батьки можуть припускати за відсутності у малюка страху самотності, клаустрофобії. Якщо дитина може самостійно організувати дозвілля, грати, знаходити цікаве та безпечне заняття. Без коливань можна залишити малюка вдома на самоті, якщо він впевнено користується засобами зв’язку, може повідомляти про потреби й описувати свій стан.  Знає номера близьких родичів. Знає номери екстрених служб. Обов’язково спитайте дитину про елементарні правила безпечної поведінки: нагадайте, що до відчиненого вікна не можна підходити близько, не можна грати з електроприладами і розетками, фрукти й овочі потрібно мити. Залишаючи малюка самого вдома, Ви повинні упевнитися, що він здатний дістати їжу з холодильника, розігріти при необхідності.  А коли повернетеся додому обов’язково поцікавтеся, чи не злиться і не ображається дитина, якщо Ви залишаєте її на такий довгий час.

Незважаючи на те, що дитина залишається рідних стінах та не збирається виходити на вулицю, вона обов’язково повинна знати своє повне ім’я, імена найближчих родичів, адреси. Батькам також можна записати свої імена та номери телефонів на стікерах, прикріпити до одягу, сумки, іграшок, велосипеду, особистих речей.

Дитина повинна знати або вміти знайти номери екстрених служб. При виникненні непередбаченої ситуації повідомити батькам, родичам, сусідам про проблему. Малюк повинен сміливо користуватися засобами зв’язку, вміти їх заряджати. Потрібно переконати дітей відповідати на телефонні дзвінки, навіть якщо тато і мама дзвонять кожні півгодини. Дитина не повинна відкривати двері, щоб йому не говорили.  Батьки та інші близькі люди повинні самостійно відкривати і закривати двері. Необхідно пояснити дитині, що не можна залишати будинок без батьків. 

Також варто навчити дитину користуватися мікрохвильовою піччю. Але якщо дитина відчуває труднощі, то краще залишити їжу, яка не вимагає розігріву: пластівці з молоком, бутерброди, печиво, кисломолочні продукти. Застерігайте малюка від використання пічі, краще, щоб перші уроки з приготування їжі проходили під Вашим наглядом. Адже у процесі приготування можна обпектися, а дитина не зможе швидко надати собі допомогу.

Не варто перевантажувати дитину інструкціями, він повинен пам’ятати основні моменти, на які потрібно звернути увагу.  У разі нестандартної і небезпечної ситуації зв’язатися з родичами.

Ідея! Разом з малюком для дотримання безпеки можна зробити таблички або малюнки для позначення небезпечних місць, розмістити їх над розетками, поблизу гострих предметів, плити, вікна.

Пам’ятайте, не варто впадати в крайнощі. Якщо дитина ще не готова до самостійного перебування вдома, то не варто наполягати. Але намагайтеся не опікувати малюка, адже він може звикнути завжди покладатися на батьків і виросте не пристосованим до життя.