«Тільки нікому не кажи»: про що мовчать підлітки?

Перехідний вік — чергова вікова криза дитини. Пам’ятаєте, кризу одного року, потім трьох?.. «Та то все квіточки, — скажете ви, — а от зараз що робити?..» А далі підуть цитати на кшталт «від рук відбився», «нічого не цікавить», «грубіянить», «мовчить, нічого не допитаєшся» тощо.

По-перше, заспокойтеся і пригадайте себе в підлітковому віці. Можливо, у вас збереглися нотатки, може, ви вели щоденник? Перечитайте — відшукаєте та згадаєте багато цікавого. Ви зрозумієте, що не лише вам зараз важко, але й вашій дитині також. Вона проживає новий важливий етап свого розвитку. Це етап відділення від батьків. Саме тому головна проблема цього періоду полягає в тому, що авторитет батьків для підлітка знижується або припиняє існувати взагалі. 

Аби вам було легше зрозуміти, що хвилює підлітків, лише уявіть: більше десяти років, тобто все своє життя, ви цілком залежали від батьків, а тепер ви почуваєтеся якось не так, як завжди. Вам раптом перестала подобатися ваша зовнішність, вас почали дратувати слова й думка оточуючих, зокрема й батьків, у вашій голові стільки всього з’явилося, й ви відчуваєте потужну силу, яка просто-таки штовхає вас на суперечливі дії. Але водночас ви почуваєтеся ще таким недосвідченим, малим у цьому великому світі, вам здається, що ніхто вас не любить… Ось звідки береться невпевненість підлітка.

Із цієї невпевненості випливають дві основні моделі поведінки: протестна, агресивна та замкнена. Саме в цьому віці серед дітей поширений булінг, тобто цькування. Наразі це становить велику проблему в суспільстві. Не варто плутати звичайну сварку з булінгом. Останній передбачає реальне фізичне або психологічне насилля з метою приниження, залякування й демонстрації сили. До речі, булінг має негативний вплив на фізичний і психічний стан усіх учасників: і на тих, хто цькує, і на жертв, і на спостерігачів. І мовчать теж усі три сторони, тому батьки можуть ні про що не здогадуватися. Але допомогти припинити боулінг можуть лише дорослі. Тому так важливо зберегти довірчі стосунки з дитиною.

Підліток — уже не дитина, але ще не дорослий. Але є цікавий момент. Коли 12-річного підлітка запитати, чи дорослий він, відповідь буде: так. А коли поставити те саме запитання особі 16-17 років, то вона засумнівається відповісти ствердно, бо вже знає, що ще має недостатньо життєвого досвіду, стикнувшись з певними проблемами на шляху свого дорослішання.

Ваше завдання як батьків — не нашкодити, а головне зберегти дитячо-батьківські стосунки, бо найчастіше саме в цей період вони руйнуються, іноді, на жаль, на все подальше життя. Насамкінець дамо вам перелік того, що можна і не можна робити у спілкуванні з дитиною перехідного віку.

Не робіть так	Краще зробити так
За будь-яку ціну випитувати інформацію.	Не надокучайте, просто скажіть, що завжди готові вислухати, коли в дитини виникне потреба поділитися.
Зневажати.	Дитина — особистість. Радьтеся з нею в деяких родинних питаннях, запитуйте її думку. Висловлюйте свої зауваження в делікатній формі.
Порушувати особистий простір.	Кожна особистість має право на власні кордони. Не порушуйте їх.
Залякувати або маніпулювати.	Нехай ваші вимоги будуть чіткими. Створюйте домовленості, а не ставте ультиматуми.
Зневажливо ставитися до почуттів дитини.	Навіть якщо турботи підлітка вам здаються дрібничкою, порівняно з вашими, не знецінюйте їх. Сприймайте серйозно все, що турбує вашу дитину.
Постійно повчати.	«Навчати життя» потрібно десь із 7 до 12 років. У подальший період станьте другом вашій дитині. Давайте поради, висловлюйтеся коректно.
Жити лише життям дитини або, навпаки, зовсім не цікавитися її життям	Крайнощі завжди згубні. Не забувайте жити своїм життям: відпочивати, зустрічатися з друзями, проводити час разом зі своєю другою половинкою. Та не забувайте щиро цікавитися своєю дитиною, її вподобаннями, хобі, друзями.

Пам’ятайте, що ваш колючий підліток вас любить, і зараз він потребує вашої любові й підтримки, як ніколи. Дайте йому це!