Як подолати погану поведінку дитини

Погана поведінка часто є ознакою того, що діти піддаються стресу  — і покарання — не найкраще рішення.

«Для людини перемогти себе — це перша і найблагородніша з усіх перемог». Так писав філософ Платон у IV столітті до нашої ери, тим самим прищеплюючи ідею, що характер будується на самоконтролі. Це сформулювало у нас стереотип про те, що якби ми мали силу волі й добрий характер, то гарна поведінка нам забезпечена. Та це не так. Багаторічні дослідження психологів довели, що ця теорія вводить в оману. Замість самоконтролю, ми і наші діти потребуємо кращої саморегуляції — способу зрозуміти та керувати своїм стресом та енергією — щоб досягти успіху в житті.

Тобто, саморегуляція — це визнання того що ми перенапружені, виявлення наших джерел стресу, зниження їх інтенсивності, знаходження місць спокою та вивчення способів відпочинку та відновлення. Розуміння відмінності між саморегуляцією та самоконтролем має важливе значення для розуміння того, як допомогти нашим дітям подолати погану поведінку. Якщо людина саморегульована, то вона дійсно емоційно зріла.

Визнання саморегуляції та допомога дитині в управлінні емоціями не означає те, що батьки несуть повну відповідальність за поведінку дитини. Навіть діти, які насолоджувалися «теплим» вихованням батьків, можуть мати проблеми з саморегуляцією. Ось чому важливо приділяти цьому постійну увагу. 

Розвиваємо навичку саморегуляції

До навички саморегуляції потрібно ставитися так само, як і до будь-якої іншої навички (наприклад, соціальної або навички навчатися). Якщо розглядати бурхливі емоційні реакції малюка саме як недостатньо розвинену навичку, а не як погану поведінку, це дає більш конструктивне розв’язання проблеми. Важливо не уникати емоційно складних ситуацій, допомагаючи малюку справлятися з ними, а всіляко підтримувати до того часу, поки він не навчиться справлятися з такими ситуаціями самостійно. Наприклад, дитина довго не може вирішити просту задачу. Якщо батьки занадто бурхливо висловлюють негативні емоції з цього приводу – тим самим вони викликають негативні емоції в дитини. Тепер замість того, щоб зрозуміти, що складне завдання засмучує її та шукати шляхи вирішення, дитина думає, що її ображають батьки, змушуючи вирішувати задачу.

У такій ситуації потрібно підтримати дитину, допомогти їй зробити перші кроки. Упоравшись зі стресом, вона зможе вирішити задачу до кінця. Можна також робити перерви через деякий час. При цьому важливо стежити за часом й хвалити дитину за докладені зусилля.

Якщо дитина емоційно реагує на прохання батьків припинити грати в комп’ютерну гру, підтримка також може виявитися корисною. Запропонуйте дитині пограти ще 2-3 хвилини, після чого вона повинна буде встати з-за комп’ютера. Так ви шанобливо сприймаєте прохання дитини пограти й водночас зможете домогтися від неї бажаного результату.

Навчіть дитину аналізувати свій стан

Батьки повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте й не критикуйте дитину: говоріть їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як потрібно вчинити наступного разу.

Діти краще вчаться приймати зважені рішення, коли їхні батьки схильні до самоаналізу й обдумування своїх вчинків. Слід привчати дитину аналізувати свої емоції й поведінку. Такі навички корисні як для дітей, так і для дорослих.

У результаті, кращим способом подолати погану поведінку дитини  є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.