Допис від директорки “Школи “РАНОК”
На жаль, війна стала вже частиною нашого життя. Пройшов шок, паніка, нерозуміння як далі жити… Залишилось тільки неприйняття жахів, злочинів, руйнувань та розграбувань. Але життя продовжується, і стрімкий розвиток технологій, шквал інформаційних потоків Всесвіту вимагає навчатися та розвиватися. Майже всі школи налагодили роботу навчання та виховання дітей в режимі онлайн. Але всім нам відомі недоліки та наслідки такого навчання.
Так, дистанційне навчання має й свої переваги, зокрема дає позитивні навички самоорганізації, але не всі діти готові ці навички розвивати. Звісно, є й недоліки. Рівень знань, як показує практика, дуже падає. Втомлюються психологічно виснажені батьки, на яких лягла додаткова функція навчання та контролю засвоєння знань. Псуються відносини батьків і дітей, а це особливо небезпечно для підлітків.
Навчання офлайн – це перебування в колективі, спілкування з однолітками, соціалізація, м’які скіли, які треба розвивати. А ще – це практичні заняття не тільки з навчальних дисциплін, а й посилення тренувань із практики виживання в будь-яких умовах, вивчення основ медичної допомоги, захисту від повітряних і хімічних атак, тренінги, як заспокоїти себе та близьких тощо. Не слід забувати і про національно-патріотичне виховання молодого покоління. Сучасність показала, яке національне піднесення українців серед молодого та старшого покоління, але шкільний вік вимагає особливого виховання національної свідомості та викривлення систем цінностей та установок.
Говорячи про користь навчання під час війни, слід, звичайно, розглядати ті школи, які мають укриття та інші засоби безпеки за протоколом військового часу. І державні, і приватні школи мають змогу забезпечити це для учасників навчального процесу, мають змогу доповнити навчальну програму додатковими годинами для тренувань та практичного відпрацювання навичок надання першої допомоги, ідентифікації небезпечних предметів, відпрацювання схеми дій під час екстренної евакуації до укриття, інших навичок, які під час військової загрози зможуть врятувати життя.
Зараз, перебуваючи у Харкові, серце крається, коли посеред дня під завивання сирени бачимо дітлахів, що гуляють вулицями, бігають небезпечними місцями чи недобудовами, наражаючи себе на небезпеку… Думаю собі, як би ми зараз у школі з користю організували навчання, виховання, розвиток. Як би грамотно наші вчителі фізичного виховання організували б навантаження для здорового розвитку дітлахів. Як би наочно показали фізики та хіміки дії небезпечних речовин, і діти всього б дозволеного торкнулися та побачили безпечно, під наглядом професіоналів. Як би цікаво наші історики та географи пояснювали події сьогодення. Які б цікаві тренінги організували наші психологи. Обмін емоціями, енергіями, знаннями, навичками… Як би, як би, як би… І найголовніше – діти були б не самі (поки батьки на роботі), а під наглядом педагогів. А під час тривоги – організовано б йшли в укриття.
Наша команда готова та чекає дозволу на навчання офлайн, нехай, навіть, і не повний тиждень. Але дітей треба відновлювати, організовувати, відкривати цікавості, заохочувати. Треба дихати з ними одним повітрям, бачити одну картинку за вікном, знаходитись з ними в “одному полі”, чути кожного серцем! Треба дивитися дитині в очі – в дзеркало її душі, а не тільки в екран монітору. Не можна загубити дитину зараз. І, коли ми не разом з дитиною на перерві та після уроку (а онлайн формат дуже обмежений у часі), поруч може бути зовсім небажаний та небезпечний співрозмовник…
Бажаю всім нам миру, добра, любові! До зустрічі у мирному та чарівному Харкові!
З подякою та повагою до кожного
завжди Ваша ШКОЛА «РАНОК»