5 секретних способів захопити дитину навчанням

Якщо ви читаєте цей блог, то, вочевидь, ви батьки школярів або дошкільнят. І певно, вам хоча б раз у житті доводилося стикатися з дитячим небажанням навчатися: ходити до школи, виконувати домашнє завдання, відвідувати гуртки чи заняття з репетиторами…

А чи замислювалися ви, чому так трапляється? Адже діти від природи спраглі до навчання, їхній розвиток відбувається шляхом пізнання. Згадайте-но, як немовля тягне свої рученята до вашого обличчя або цікавої йому іграшки, як воно починає повзти, аби дістатися до мети — відчути, тобто пізнати певний предмет. А чого вартий запал дітей, які щойно навчилися ходити! Дворічні діти тікають або йдуть не в потрібному напрямку не тому, що хочуть вам дошкулити, а тому, що їм цікаве щось, і це щось розташоване в іншому боці. 

Так от, зауважте, увесь цей процес пізнання відбувається непримусово. Отже, усе, що вам потрібно, аби дитина хотіла навчатися, — це підтримувати її природну допитливість і бути взірцем. Розмовляйте з дитиною на різні теми, намагайтеся відшукати відповіді на всі запитання, які постають. Ось ситуація: дитина запитує те, про що ви не знаєте. Ви можете сказати «не знаю», або відправити її до тата (дідуся, старшого брата тощо), або разом пошукати відповідь. Як гадаєте, який варіант найкраще продемонструє дитині поведінку допитливої, спраглої до знань людини? 

Але можуть існувати різні причини того, що дитина втрачає інтерес до навчання. Відповідно до них треба і діяти. Розберемося?

Причина 1. Перехідний вік.

Тут доволі все просто, хоча насправді здається жахливим. Дійсно, у цьому віці пріоритети зміщуються. Грубо кажучи, дитині не до навчання.

Розв’язання 1. Перемкніть свою увагу з оцінок і успіхів на психологічний стан дитини, працюйте над своїми почуттями, зокрема над прийняттям. Зараз головне — зберегти ваші стосунки. Намагайтеся розібратися в темі трохи раніше, ніж вас і вашого підлітка накриє це життєво необхідне випробування. Наразі існує багато літератури на цю тему. Наприклад, «Як обійняти кактус» Анни Гресь,  «Як говорити, аби підлітки слухали, і як слухати, аби підлітки говорили» Адель Фабер, Елейн Мазліш тощо.

Причина 2. Конфлікти у школі

Дитина може втратити інтерес до навчання, якщо у школі стався конфлікт з однокласниками або з учителем.

Розв’язання 2. У цьому випадку важливу роль зіграють ваші стосунки з власною дитиною. Наскільки вони довірчі й глибокі? Чи може ваша дитина поділитися з вами тим, що трапилося? Якщо так, то ваше завдання — вислухати дитину і стати на її бік, потім спробувати з’ясувати ситуацію у школі. А далі приймайте рішення на користь дитини, пам’ятайте, що головне — її психологічний комфорт, відчуття захищеності.

Причина 3. Гіперопіка або брак уваги з вашого боку

І те, і те гальмує пізнавальний процес. Вам може бути важко відстежити свої вчинки й модель поведінки стосовно вашої дитини. Є декілька способів. Один із них: поговоріть віч-на-віч із дитиною і запитайте, наскільки їй вистачає вас? Чи їй бракує уваги? Чи, навпаки, вас забагато? 

Увага! Будьте готові до будь-якої відповіді і перед тим, як висловлювати якісь емоції, пам’ятайте, що ви доросла людина, а перед вами — ваша дитина. Вона не має відповідати за ваші почуття і не має почуватися винною.

Розв’язання 3. Якщо ви виявили, що позбавляєте дитину самостійності, контролюючи її повсякчас, то починайте поступово делегувати обов’язки. Спершу може бути важко і вам, і їй. З вашого боку головне — прийняти тверде рішення й бути впевненим у тому, що ви чините правильно, і так буде краще для майбутнього вашої дитини. Спочатку їй може не все вдаватися — виявляйте терпіння й не кидайтеся знову все робити за неї чи давати щосекундні рекомендації. Просто будьте поруч, допомагайте, лише коли вас просять про це.

Якщо ж, навпаки, ваша дитина відчуває брак уваги, спробуйте чесно відповісти на таке запитання. Чи звертаєте ви увагу на дитину, лише коли вона приносить погані оцінки чи не виконує домашні завдання, довго висить у комп’ютері або телефоні тощо? Можливо, саме в такий спосіб вона привертає вашу увагу, бо хорошої поведінки ви не помічаєте? Знайдіть спільні цікаві заняття, частіше гуляйте, подорожуйте і не забувайте казати дитині, яка вона у вас чудова просто тому, що вона у вас є.

Причина 4. Відсутність зацікавленості у предметі.

На жаль, не всі школи можуть похизуватися новітнім підходом до освітнього процесу, вчителями, які не механічно виконують свою роботу, а справді кохаються у предметі й щиро люблять дітей. У переповненому класі хіба може йтися про індивідуальний підхід,  цікаві практичні заняття?

Розв’язання 4. Є щонайменше два виходи: шукати сучасну школу, яка відповідатиме запитам вашої родини, або вам самим зацікавлювати дитину. Наразі існує багато практичних наукових ігор, наприклад «Світ чекає на відкриття», «Наука чи магія», «Хімічні дива», «Вибухові досліди» тощо. Вони захоплять вашу дитину фізикою, хімією біологією, адже з’явиться мотивація: «Овва! Як таке можливо?» А ви відповідаєте: «Це хімія, синку/доню».  Пошукайте в інтернеті цікаві логічні й математичні задачі, розв’язуйте їх разом, перетворіть навчання на веселу гру — і зміни не забаряться.

Причина 5. Відсутність мотивації в навчанні.

Ця причина дещо пов’язана з попередньою, але має ще один нюанс. Ідеться про антимотивацію, яка може йти від вас.

Розв’язання 5. Ніколи не кажіть дитині, що з неї не буде пуття. Не лякайте її професією двірника. Не порівнюйте її ні з ким. Пам’ятайте, що найважливіше — це ваші стосунки з дитиною, наскільки вони теплі й довірчі. Якщо зв’язок не втрачено, ви завжди достукаєтеся до свого дитя. І ще, не забувайте дивитися на себе з боку, чи, бува, не вас наслідують ваші діти.