Світ звуків: аудіальний розвиток дитини

З п’яти почуттів, властивих людині, однією з перших пробуджується здатність чути. Немовля ще в утробі матері чує биття її серця, дихання і голос, здатна реагувати на музику. Новонароджена дитина, звичайно ж, ще не розуміє значення слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.
Відомо, що малюк у свої перші три-чотири роки життя отримує стільки інформації, скільки потім не зможе отримати за наступні 50-70 років. Саме в цьому віці розвивається і вдосконалюється мовлення. Малюк вже може вільно висловлювати свої думки, починає усвідомлювати і осмислювати навколишній світ.

Аудіальний розвиток дитини тісно пов’язаний з формуванням мовленнєвого (фонематичного) слуху, слухової уваги та пам’яті. Ігри для аудіального розвитку дитини допоможуть розвивати фонематичні процеси.
На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу (шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо і т.д.). Це призводить до втрати натуральної, природної гостроти слуху. Сприяють цьому ще й постійні окрики дитини дорослими: «не чіпай», «не можна», «не роби так», що позбавляє дитину повноти життя.

Аудіальний розвиток дитини можна проводити в будь-якому віці
Почати можна, наприклад, в момент підвищеного шумового фону в кімнаті: запропонуйте дитині відшукати, куди поділася тиша. Малюка потрібно попросити прислухатися до звуків у різних куточках кімнати і знайти саме тихе місце – саме там сховалася тиша. Дорослий ходить з дитиною по кімнаті, прислухаючись. Якщо дитина покаже на якесь місце, дорослий видає звук із зазначеного предмета і говорить, що предмет звучить, а значить, тиша ховається в іншому місці.

Можна також пограти з малюком у гру: «Хто тихіше за всіх сидить?» І коли дитина причаїться, пояснити їй, що тиша боїться кожного звуку, будь-якого шарудіння, і тому весь час ховається від нас. А для того, щоб її почути, потрібно на кілька секунд завмерти на місці. Запропонуйте дитині прислухатися і визначити, як звучить той чи інший предмет. Іншими словами, яких саме звуків боїться тиша.

Дітям середнього і старшого дошкільного віку для початку потрібно розповісти, що звуки – це диво, яке вже давним-давно для всіх стало звичним. Звуки не можна взяти в руки, не можна покласти на стіл, розглянути під мікроскопом. Але вони присутні в нашому житті завжди і скрізь: все, що нас оточує, шумить, шарудить, дзвенить, скрипить, а значить – звучить. А чи можна гармонізувати шуми, тобто створити з їх допомогою музику? Виявляється, можна. Це підтверджує ціла група музичних інструментів в оркестрі, які призначені для створення шумів у музиці. Це все ударні інструменти: трикутник, малий барабан, різні види тарілок, великий барабан тощо.

Народження музичного інструменту
Для того, щоб пояснити дитині, як людина прийшла до створення музичних інструментів, потрібно запропонувати їй самій пройти цей шлях за допомогою невеликих експериментів.
Для початку, запропонуйте малюкові прослухати, як звучать всі предмети, які його оточують. Вдома – олівці, коли ними малюють; кубики, м’ячі, коли ними грають; мильні бульбашки, коли вони лопаються і т.д. На прогулянці нехай змусять звучати камінь, дерево та інші матеріали, б’ючи по них. Коли ж дитина, нарешті, переконається, що всі предмети можуть видавати звуки, можна переходити до пояснень про те, як виникли перші музичні інструменти.
Б’ючи по камінню, дереву, первісна людина прислухалася до отриманого звуку. Ритмічні удари супроводжували танці. Використовуючи різні за характером звуки, люди спілкувалися між собою на відстані (також, як зараз ми використовуємо телефон), повідомляючи новини, попереджаючи про небезпеку. В Африці, наприклад, сигнальні удари барабана повідомляли про наближення небезпеки.

Всі духові інструменти народжувалися також завдяки природі. Порожнинні стебла рослин, насіння дерев, кора, черепашки можуть звучати, якщо подути в них особливим способом. Всі вони і були давніми родичами сучасних духових інструментів, які виготовляють з дерева, металу, пластмаси. А натягнута стрілою тятива звучала так красиво і ніжно, що первісна людина змогла створити струнні інструменти.
Після таких бесід можна запропонувати дітям поекспериментувати з предметами, які звучать, і створити саморобні ударні, струнні, духові інструменти самостійно або за допомогою батьків. Оркестр з таких інструментів обов’язково повинен зазвучати, а музику нехай дитина придумає сама (вільний ритм, мелодії, що складаються з хаотичних звуків). Засобами виразності такої «музики» можуть служити прискорення, уповільнення, посилення, загасання, тембри «інструментів». П’єси можуть називатися: «Народження вітру», «Нічне шарудіння», «Жаб’ячий концерт», «Чарівний ліс», «Свято на острові Чунга-Чанга» тощо.

Окрім відомих музичних інструментів, запропонуйте дитині самій створити якийсь звуковий прилад і придумати йому назву. Наприклад, зв’язка ключів може стати інструментом «ключола», дрібні предмети в склянці – «шумофоном», набір дитячих цеглин і паличок – «рітміконом». Добре звучать також назви «віола» – так можна назвати «струнний» інструмент, «гармоніум» – інструмент, який звучить музично.
Здатність осягати через власний дотик до предмета, яким може бути звук від удару по ньому, від погладжування, постукування одним пальцем, всіма або долонькою, здатність розрізняти отримані звуки, милуватися ними – все це вкрай важливо для розвитку тембрового слуху дитини.

Надалі діти зможуть дізнатися, що звук може бути гучним і тихим; високим і низьким; тривалим і коротким; може мати особливий характер або забарвлення: м’який, різкий, дзвінкий, мелодійний, густий і т. д.

Підготувала
вчитель-логопед
Пані Ірина