Синдром відмінника

На початку навчального року школярі чують побажання на відмінне навчання.  Вважається, що бути відмінником — це добре.  Ось тільки діти-відмінники часто не виглядають щасливими. А комплекс відмінника, сформований у дитинстві, супроводжує людину все життя.

Люди з комплексом відмінника зустрічаються дуже часто.  Їх легко впізнати за сукупністю відмінних рис:

• Перфекціонізм: все, що вони роблять, має бути виконано ідеально.
• Гіпервідповідальність: людина бере на себе відповідальність у всіх сферах життя, вважаючи, що крім неї це нікому зробити.
• Невміння програвати: людині важко сприймати чужі перемоги, а власні невдачі можуть викликати сум.
• Залежність від думки оточуючих: кожен крок повинен бути визнаний та оцінений позитивно, інакше — виникає відчуття неправильності дій.
• Хворобливе ставлення до критики: нормою для відмінників є тільки високі оцінки, все інше прирівнюється до незадовільних оцінок і викликає пригнічений стан.
• Боязнь ризику: як би не було важко відмінникові, йому комфортно в робочому стані з людьми, що знають його статус, і він не може починати нову діяльність «з нуля».

Незважаючи на прагнення до успішності, діти з синдромом відмінника менш успішні та щасливі, ніж ті, хто до життя відноситься простіше.

Звичайно,оцінка в школі має важливе стимулююче значення: кожен учень повинен прагнути до високих позначок. Та, отримання п’ятірки — гордість для учня з середнім рівнем навчання, а для відмінника — лише норма.  Отримати п’ятірку для відмінника нічого не означає, а отримати більш низьку оцінку — ганьба й осуд.  Парадокс: дитину-відмінника не заохочують за високу успішність, а лають за її відсутність.

Щоб прагнення до відмінного навчання не перейшло у синдром відмінника, батьки можуть допомогти своїй дитині. Для цього варто докласти трохи зусиль: 

1. Заохочуйте успіхи.
2. Не сваріть за помилки, а вчіть їх виправляти.
3. Не вимагайте неможливого. Ставте посильні завдання.
4. Навчайте дітей цінувати моральні якості оточуючих людей.
5. Не проектуйте шкільні успіхи на особистісні відносини в родині.  Любов до дитини не повинна залежати від оцінок.
6. Бережіть здоров’я своїх дітей, не перевантажуйте малюка додатковими заняттями.

 І, головне, пам’ятайте, що найважливіше на світі — це сама дитина.  Особистість дитини не можна оцінити за системою оцінки у щоденнику. Вона безцінна.