Перфекціонізм. Дві сторони однієї медалі.

Перфекціонізм – це прагнення людини до ідеалу в будь-чому.

Уявлення про перфекціонізм в 60-80 рр. інтенсивно розроблялося в закордоній клінічній психології та психотерапії Д. Бернсом, Р. Фростом,Д. Хамачеком, П. Хьюітт, Г. Флетт, Дж. Ешбі та ін.

Перша згадка терміну в клініко-психологічній літературі зустрічається у М. Холлендера в 1965 р.

Він характеризував перфекціонізм як «пред’явлення до себе вимог більших за якістю, ніж того вимагають обставини».

Зробивши теоретичний аналіз літератури з даного питання, можна говорити, що існує адаптований і дезадаптований перфекціонізм.

Адаптований перфекціонізм передбачає наявність реалістично високих стандартів і вимог, відповідно фізичним і психічним ресурсам особистості. Він пов’язаний з дією зрілих когнітивних схем.
Зокрема, особистість зі здоровим перфекціонізмом розуміє очікування інших людей, здатна до адекватної оцінки людських можливостей. Через це вона не страждає «хворобою порівнянь», симптоми якої полягають в постійному співвіднесенні власних можливостей з потенціалом інших людей. У сприйнятті власної діяльності удачі йдуть поряд з помилками. Невдача розцінюється як тимчасове і локальне явище без супутніх узагальнень, помилка приймається як неминуче і навіть корисне явище. При оцінці результатів власної діяльності особистість зі здоровим перфекціонізмом дотримується диференційованих уявлень, що включають велике число градацій між полюсами «відмінно впорався» і «не впорався зовсім».

Діяльність таких людей зазвичай має позитивне емоційне забарвлення (надія на успіх, задоволення від процесу, гордість від досягнутого). Особистість зі здоровим перфекціонізмом стійка до конфліктів, отже, вміє вибирати завдання в зоні середньої складності; Прагне до успіху, реалізується максимально продуктивно. Нарешті, в подоланні стресу здоровий перфекціоніст використовує адаптовані стратегії активного копінгу.

Дезадаптовані перфекціоністи бояться невдач. Побоюючись можливих помилок, вони часто не можуть почати справу й відкладають її початок. Керуючись вкрай високими очікуваннями щодо себе, вони спочатку відчувають болісну тривогу, сором і провину. Під час роботи їх увага сфокусована на власних недоліках і думках про можливу помилку. Вони позбавлені дару відчувати задоволення, навіть якщо з точки зору здорового глузду робота виконана чудово. Надмірне занепокоєння з приводу помилок змушує перфекціоністів прагнути до своїх цілей швидше шляхом страху неуспіху і боязні розчарувати інших, ніж потреби в досягненні. Як наслідок, у них ніколи не буває відчуття, що щось зроблено добре.

Можна припустити, що вони росли в сім’ї, де любов і схвалення були обумовлені їх успіхами. І щоб отримати любов і увагу, вони повинні були робити все досконало. Будь-яка невдача або помилка у минулому пов’язані з ризиком неприйняття батьками. Можливо батьки були занадто суворі, вимагали занадто багато, а неможливість відповідати вимогам означала втрату батьківської любові і прийняття. Коли такі перфекціоністи стають дорослими, вони пов’язують результати своєї діяльності з батьківськими очікуваннями й схваленням або не схваленням.

Їх цікавить не сама справа, якою вони займаються, а прийняття, схвалення, захоплення. Цілі досягаються для збільшення власної значущості.

Вони переконані в тому, що повинні досягти досконалості. Надають надмірно велике значення пунктуальності, порядку і організованості. Для них характерна:

-емоційна дезадаптація (включаючи симптом депресії й тривоги, суїцидальна поведінка, екзаменаційна тривожність);

-потреба публічно пред’являти іншим бездоганний образ;

-потреба здаватися досконалими або уникати образу недосконалості перед іншими людьми.

Дезадаптовані перфекціоністи надто критично оцінюють свою поведінку. Невпевнені в завершеності справи.

Їм властиво чорно-біле мислення: досконалість проти неуспіху. Прагнуть уникнення невдач та помилок. Використовують неадаптовані копінг-стратегії.

Дослідження підтверджують, що така риса характеру, як дезадаптований перфекціонізм, часто пов’язана з поганим фізичним здоров’ям і зокрема з розвитком психосоматичної симптоматики.

Займайтеся діяльністю, яка подобається Вам, отримуйте від цього задоволення і вчіть цьому своїх дітей. Любіть їх такими, які вони є, незалежно від їх досягнень.

Практичний психолог школи «Ранок»

Нестерцова Наталія